Успенівська сільська рада
Одеська область, Б-Дністровський район

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

Дата: 15.07.2021 14:45
Кількість переглядів: 891

  ЗАКОНОДАВСТВО

 Конституційно-правові засади забезпечення рівних прав чоловіків та жінок В українському законодавстві Основним Законом є Конституція України, у якій ідеться про забезпечення рівних прав та можливостей: «Стаття 24: Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї...» У 2005 році ухвалено профільний Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким визначено основні напрями державної гендерної політики, органи влади, відповідальні за її реалізацію, структурні елементи політики з метою забезпечення паритетного становища жінок і чоловіків в усіх сферах життя. На підставі цього Закону Україна почала системно розбудовувати національний механізм утвердження гендерної рівності. Також важливими в цій сфері є закони України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 2012 року і «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2017 року. Перший передбачає заборону дискримінації, зокрема за ознакою статі, а другий чітко визначає всі види домашнього насильства, і домашнє насильство нарешті стає кримінальним злочином. На виконання законодавства відбувається ухвалення національних, регіональних та галузевих планів дій, зокрема Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року. Головною метою документа є підвищення рівня дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відповідно до Положень Національного плану дій, що мають бути відтворені у відомчих, регіональних та місцевих планах, програмах діяльності. Національний план дій став одним з основних документів щодо впровадження гендерної політики в секторі безпеки й оборони. Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, спрямована на укріплення інституційних механізмів забезпечення гендерної рівності з комплексним підходом до подолання інституційних обмежень у сфері гендерної рівності, зокрема удосконалення нормативно-правової бази; урахування гендерного компонента в програмах економічного та соціального розвитку; удосконалення механізму проведення гендерно-правової експертизи тощо. Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року від 5 вересня 2018 року. Головною метою визначено подолання всіх форм 13 дискримінації щодо жінок та дівчат, зниження рівня гендерно зумовленого насильства, забезпечення запобігання його проявам та своєчасну допомогу постраждалим, проведення широких інформаційних кампаній з підвищення правової обізнаності, покращення доступу дівчат та жінок до освітніх, медичних, правових і соціальних послуг тощо. У грудні 2017 року в МВС прийнято відомчий план із виконання Національного плану дій 1325. 26 квітня 2019 року затверджено нову версію відомчого плану, в якому МВС є головним або співвиконавцем, передбачену трьома нормативно-правовими актами, зазначеними вище. Завдяки активній роботі щодо впровадження рівних прав та можливостей скасовано низку нормативно-правових актів, які раніше перешкоджали професійній реалізації жінок. Найважливішими здобутками є такі: 1) скасування у грудні 2017 року наказу Міністерства охорони здоров’я № 256 від 1993 року, яким було визначено перелік із 450 заборонених для жінок професій. Серед галузей, де жінкам було заборонено працювати, були підземні роботи, водіння деяких видів вантажного та пасажирського транспорту, робота в машинному відділенні корабля, низка будівельних спеціальностей тощо. Також жінка не могла бути машиністкою метро, водійкою автобуса, пожежною. Скасування цього наказу стало важливим кроком до забезпечення прав жінок у сфері працевлаштування та недискримінації за ознакою статі; 2) ухвалення у вересні 2018 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях» № 2523- VIII № 2523-VIII надає рівні можливості чоловікам та жінкам для укладання контракту на військову службу, рівний доступ до військових звань, посад, рівний обсяг відповідальності під час служби. Законом дозволено призначати жінок у добовий наряд, проте із дотриманням законодавства про охорону материнства й дитинства. Новий закон скасовує обмеження щодо служби жінок у військовому запасі, а від військових зборів тепер звільнятимуть не всіх жінок-військовослужбовців, а лише вагітних тощо. Відбувається уніфікація та систематизація законодавства України в зазначеному напрямі. Це зумовлює чітке визначення та регламентацію застосування терміна «гендер». Оптимальним є визначення – це соціальна стать, що становить задані характеристики особистісної та групової поведінки й визначає правову, соціальну й економічну позицію індивіда в суспільстві. Отже, оновлення та розбудова сучасної концепції гендеру має обов’язково враховувати такі аспекти, як соціальні ролі чоловіків і жінок; спосіб вираження відносин влади; система контролю за поведінкою чоловіків і жінок; особливий соціальний інститут. Відповідно до цих аспектів тлумачення поняття «гендер» може використовуватись і класифікуватися за такими самими критеріями.

 

 

Основою правових підходів до формування державної ґендерної політики є принципи міжнародного права, сформульовані в міжнародних документах з прав людини, розроблених ООН та її структурами, Радою Європи, ОБСЄ, а також Європейським Союзом та НАТО, курс на членство в яких закріплено в Конституції України [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text]. Вони містять безпосередні зобов’язання держав, зокрема, у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Окреме місце серед цих документів належить Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text]. Міжнародні документи з прав жінок та ґендерної рівності були значною мірою проаналізовані раніше3 , тож у цій публікації авторський колектив не планує звертатися до цього питання. Якщо запитати: «Що стало основою формування правового підґрунтя сучасної політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні?», – відповідь буде короткою: Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інші міжнародні документи з прав людини. До нормативно-правових актів вищого рівня, що врегульовують відносини у сфері державної ґендерної політики, належить передусім Конституція України [https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text], прийнята в 1996 р., до якої відповідно до вимог Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text] під тиском громадських організацій було включено принцип рівноправності жінок і чоловіків, що значно сприяло подальшому розвитку ґендерного законодавства. Конституція України закріплює принцип рівності із такими складовими: z рівність громадян перед законом; z рівність незалежно від раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань; 3 Див., наприклад: Огляд міжнародного та національного законодавства у сфері ґендерної рівності для забезпечення надання ґендерно орієнтованої правової допомоги. 2020 р. // https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/recovery-and-peacebuilding/gender-equality-legal-review.html РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ 18 Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1 z рівність незалежно від етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; z рівність прав жінки і чоловіка. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується шляхом надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності; у здобутті освіти; професійній підготовці; у праці та винагороді за неї; вжиттям спеціальних заходів щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; наданням правового захисту, матеріальної і моральної підтримки материнства і дитинства, у тому числі наданням оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Рівність жінок і чоловіків передбачає однакові можливості для участі в усіх сферах життя суспільства. Закріпивши цей принцип, Конституція України політично і юридично визначила ґендерну стратегію розвитку українського суспільства. Комплексна та ефективна ґендерна політика – це цілеспрямована діяльність державних інституцій із забезпечення та гарантування рівних прав, свобод та можливостей для жінок і чоловіків, утвердження ґендерної демократії, формування ґендерної культури в суспільстві, захисту від дискримінації за ознакою статі, що є визначальною умовою досягнення ґендерної рівності. Основними напрямами державної ґендерної політики, визначеними законодавством, є: z утвердження ґендерної рівності; z недопущення дискримінації за ознакою статі; z застосування позитивних дій; z запобігання та протидія насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства щодо жінок; z забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; 19 РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ z забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам у поєднанні професійних та сімейних обов’язків; z підтримка сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства; z виховання і пропаганда культури ґендерної рівності серед населення, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; z захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі див. ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15] Ґендерна політика в Україні полягає в утвердженні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Підходи до розуміння та формування державної ґендерної політики змінювалися і розвивалися в процесі її становлення. Україна, як і багато інших країн і міжнародних організацій, пройшла шлях від концепції «поліпшення становища жінок» до «ґендерної рівності», що стосується як жінок, так і чоловіків. На рівні ООН такий рух відбивається в зміні підходу від «Жінки в розвитку» до «Ґендер і розвиток». Застосування підходу, що базується на врахуванні потреб та особливостей різних груп жінок і чоловіків, є умовою ефективності формування та реалізації державної політики в будь-якій сфері, виявом уваги та справедливості стосовно різних груп громадян з боку держави. Однак і досі ґендерна політика в Україні нерідко і достатньо стереотипно зводиться до окремих напрямів соціальної політики, таких як надання допомоги сім’ям з дітьми, соціальний захист жінок, захист жінок у сфері праці тощо. Названі напрями політики є важливими, але в жодному разі не вичерпними, оскільки ґендерна проблематика стосується різних сфер державного управління і життя. Так, є чинним Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. № 283/2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» [https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/283/2001#Text]. Він є комплексним, і в ньому закладені вектори подальшого розвитку як національного законодавства, так і структур політики. Попри назву, яка орієнтована виключно на поліпшення становища жінок, цей документ ілюструє початок переходу до концепції ґендерної рівності, що втілюється у забезпеченні рівних прав та можливостей чоловіків та жінок. У ньому ставляться питання утворення «Ґендерного бюро» – задля здійснення науково-методичного забезпечення формування та реалізації ґендерної політики, яке, щоправда, так і не було створено; закладаються основи формування першого національного плану, спрямованого не тільки на поліпшення становища жінок, а й на забезпечення ґендерної 20 Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1 рівності4 ; визначається необхідність формування кадрового резерву із забезпеченням паритетного представництва жінок і чоловіків тощо. Таким чином, можна констатувати, що згаданий Указ став віхою при переході від концепції поліпшення становища жінок до концепції забезпечення ґендерної рівності. Цей перехід виявився довгим і триває й донині. Наступний крок було зроблено у 2005 р. – ним виявилося видання Указу Президента України від 26 липня 2005 р. № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135/2005#Text]. З кінця 90-х рр. ХХ століття тривала робота з підготовки базового закону, який би заклав основи комплексної державної ґендерної політики. Наявність кількох законопроектів демонструвала боротьбу між різними зазначеними вище підходами. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15] було прийнято 8 вересня 2005 р. Метою Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, ліквідація дискримінації за ознакою статі шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок та їх правами, наданими Конституцією України. У Законі поняття «ґендерна рівність» виходить із правого контексту і пов’язане зі впливом суспільних структур на життя жінок і чоловіків: на їхні права, свободи, можливості, потреби тощо. Ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства див. ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15] Закон визначає національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні, окреслює повноваження та функції всіх суб’єктів, що діють у цій сфері. 4 Такий документ було розроблено та прийнято Урядом в тому самому році. Йдеться про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001 – 2005 роки, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 479 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/479-2001-%D0%BF#Text 21 Третій – п’ятий розділи Закону окреслюють, які саме права мають жінки та чоловіки у громадсько-політичній, соціально-економічній сферах, у сфері освіти та засобах масової інформації; напрями діяльності щодо запобігання та протидії насильству за ознакою статі. Останній розділ присвячено відповідальності за порушення законодавства України у цій сфері. Створення національного механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків як сукупності засобів реалізації ними своїх прав і можливостей має відбуватися насамперед через формування ґендерного законодавства. Так, розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що на практиці має забезпечувати реалізацію принципу ґендерної інтеграції в усі сфери політики. В подальшому на виконання Закону було прийнято кілька державних соціальних програм щодо забезпечення ґендерної рівності (2006 р.5 ) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1834- 2006-%D0%BF#Text] та рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (2012 – 2013 рр.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2012-%D1%80#Text], [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/717-2013-%D0%BF#Text] та 2018 р.7 ) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273- 2018-%D0%BF]. До 2016 року було небагато галузевих та відомчих нормативно-правових актів з ґендерної тематики. Винятками були МВС України, де в 2004 р. було призначено радника Міністра з прав людини та ґендерних питань, а також МОН та Мінюст. З метою удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 273 було затверджено Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/273-2018-%D0%BF]. Проблему недостатнього рівня впровадження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків передбачається розв’язати шляхом застосування комплексного підходу та здійснення заходів, спрямованих на досягнення пріоритетів. 5 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1834-2006-%D0%BF#Text 6 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1002-р «Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2012-%D1%80#Text; постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2013 р. № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/717-2013-%D0%BF#Text 7 Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 273 «Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF#Text РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ 22 Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1 Пріоритети: 1) удосконалення нормативно-правової бази, механізму проведення ґендерно-правової експертизи та впровадження статистичних показників у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: z урахування ґендерного компонента в програмах економічного та соціального розвитку з огляду на актуальні потреби галузей і регіонів; z розширення переліку статистичних показників за ознакою статі з розбивкою за іншими основними ознаками (вік, місце проживання, інвалідність, соціально-економічний статус тощо); 2) підвищення професійного рівня державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: z зменшення ґендерного дисбалансу у сфері державної служби та управління людськими ресурсами; z внесення до програм курсів підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; z подолання ґендерних стереотипів; z протидія дискримінації за ознакою статі та дискримінації більше ніж за однією ознакою; z збільшення частки жінок серед народних депутатів України, депутатів обласних та місцевих рад (міст обласного значення); z зменшення розриву в оплаті праці. Законами, які доповнили правову основу ґендерної політики, стали Закон «Про попередження насильства в сім’ї» (2001 р., Закон втратив чинність на підставі Закону № 2229-VIII від 07.12.2017 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству») [https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2789-14#Text]/ Закон України від 20 вересня 2011 р. «Про протидію торгівлі людьми» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#Text], а також Закон України від 6 вересня 2012 р. «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text], який визначив організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина. Тема дискримінації та протидії їй довгий час залишалася поза увагою та визнання державних органів України: не було окремого профільного законодавства, не було визначень, не велося статистики, не було визначено відповідальний державний орган – вважалося, що 23 проблеми не існує взагалі. Така ситуація обмежувала права громадян на захист від дискримінації, в тому числі за ознакою статі. Дискримінація – рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї щодо особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина. Формами дискримінації можуть бути пряма або непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації або утиски. Подолання обмеженості політики можливе через застосування актуального підходу в її формуванні та реалізації, що дозволяє враховувати інтереси, потреби та особливості різних груп жінок і чоловіків. Такий підхід активно використовується багатьма країнами, а також міжнародними організаціями й отримав назву «ґендерна інтеграція», або «ґендерний мейнстрімінг». Значний внесок у його розробку зробила Рада Європи, прийнявши протягом останніх 20 років низку важливих рекомендацій (починаючи з 1998 р.) та стратегій [https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId= 09000016804ec94a], [https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1241743]. Шляхом ухвалення стратегії досягнення ґендерної рівності в усіх політиках і заходах одночасно зі спеціальними політиками з поліпшення становища жінок необхідно забезпечити, щоб «нові ініціативи та стандарти були ґендерно чутливими, а відтак – забезпечували більш осмислене прийняття політичних рішень, краще розподілення ресурсів та краще урядування і, нарешті, зробили свій внесок у впровадження ґендерної рівності» [https://rm.coe.int/prems-041318-gbr-genderequality-strategy-2023-ukr-new2/16808b35a4]. Закріплення в Конституції України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80#Text] євроінтеграційного та євроатлантичного векторів розвитку держави, здійснення кроків назустріч асоціації України та ЄС відобразило прагнення українського народу до свободи, а також до європейських цінностей демократії, прав людини та верховенства права. Цей процес став каталізатором розвитку ґендерної політики на принципах ґендерної інтеграції, оскільки реформ зазнали майже всі сфери суспільного життя. РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ 24 Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1 Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011#Text], яка набрала чинності з 1 вересня 2017 р., відкрила новий етап у співпраці України та ЄС. Вона спрямована на поступове зближення України та ЄС, формування необхідних рамок для політичного діалогу в усіх сферах, створення умов для посилених економічних та торговельних відносин, що зумовлюватимуть поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС, посилення співробітництва у сферах юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права, поваги до прав людини і основоположних свобод, ґендерної рівності та подолання дискримінації в усіх її формах та проявах. Розділ V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди містить главу 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей», де зазначено, що «Сторони посилюють діалог та співробітництво щодо забезпечення… ґендерної рівності та недискримінації». На виконання Угоди про асоціацію постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 було затверджено відповідний План заходів [https://www.kmu.gov.ua/npas/ pro-vikonannya-ugodi-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu-z-odniyeyi-storoni-ta-yevropejskimsoyuzom-yevropejskim-spivtovaristvom-z-atomnoyi-energiyi-i-yihnimi-derzhavami-chlenamiz-inshoyi-storoni]. За результатами аналізу цього Плану, зробленого Апаратом Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики в квітні 2018 р., шістнадцять завдань цього Плану безпосередньо стосуються діяльності, спрямованої на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а біля сорока вимагають інтеграції ґендерних підходів задля свого ефективного впровадження. Майдан та Революція Гідності, одним з основних слоганів яких був «Права людини понад усе!», спонукали державу в діалозі з суспільством визначити основні вимоги та закріпити їх в нормативно-правовому акті. 25 серпня 2015 р. Указом Президента України № 501/2015 було затверджено Національну стратегію у сфері прав людини [http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/501/2015], спрямовану на удосконалення системи захисту прав і свобод людини в Україні та об’єднання суспільства довкола розуміння цінності прав і свобод людини, що захищаються на основі принципу рівності та без дискримінації, а також План дій на її виконання (розпорядження Кабінету Міністрів від 23 листопада 2015 р. № 1393-р) [https:// www.kmu.gov.ua/npas/248740679]. Ці документи містять завдання, спрямовані на забезпечення ґендерної рівності, протидії дискримінації, торгівлі людьми та ґендерно зумовленому насильству. 25 Збройна агресія Російської Федерації проти України, зумовивши необхідність захисту країни, стала каталізатором змін у секторі безпеки та оборони України, сприяла посиленню взаємодії з НАТО та прийняттю його стандартів та цінностей, серед яких – ґендерної рівності. У 2016 р. Уряд України затвердив перший Національний план дій України з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 113-р) [https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/113-2016-%D1%80], до виконання якого були залучені інститути сектору безпеки та оборони (5 вересня 2018 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 637-р до Плану були внесені зміни та доповнення). На виконання цього Плану були розроблені та прийняті відомчі плани, розроблялися та вносилися зміни до нормативно-правових актів, які були дискримінаційними щодо жінок, – розпочався реальний та швидкий процес ґендерної інтеграції. Було проведено оцінку ґендерного впливу на сектор безпеки та оборони України (2017 р.) [https://ngu.gov.ua/sites/default/files/gender_assessment_report_ua_ final_26_oct_2017_0.pdf], підготовлено Стратегію запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному із конфліктом [https://ukraine.un.org/sites/default/files/2020-09/ crsv%20strategy%20ua_0.pdf], яка частково була інкорпорована в оновлений НПД 1325. Внесені зміни до актів законодавства, якими скасовано заборону на понад 450 професій для жінок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1508-17#Text], забезпечені рівні права при проходженні військової служби тощо. 28 жовтня 2020 р. Кабінетом Міністрів України було затверджено другий НПД 1325 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1544-2020- %D1%80#Text]. З 2018 р. плани пріоритетних дій Уряду включали заходи, спрямовані на досягнення ґендерної рівності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2018-%D1%80#Text] 8 [https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1106-2018-%D1%80#Text] 9 . В 2020 році в Програмі діяльності Уряду [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-programi-diyalnosti-kabinetu-mini striv-t120620] та плані пріоритетних дій Уряду на 2020 рік є окремий розділ «1.3. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [https://www.kmu.gov.ua/npas/ pro-zatverdzhennya-planu-prioritetni-a1133r]. Річна національна програма під егідою Комісії Україна – НАТО в 2017, 2018, 2019 та 2020 роках також містить розділ «Ґендерна рівність» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/2017#Text; https://www.president.gov. ua/documents/892018-23882]; [https://www.president.gov.ua/documents/1172019-26450]; [https://www.president.gov.ua/documents/2032020-33861] 10. 8 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 244-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2018 рік» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2018-%D1%80#Text 9 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1106-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2019 рік» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1106-2018-%D1%80#Text 10 Указ Президента України від 8 квітня 2017 року № 103/2017 «Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2017 рік» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/2017#Text; Указ Президента України від 28 березня 2018 р. № 89/2018 «Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік» // https://www.president.gov.ua/documents/892018-23882; Указ Президента України від 10 квітня 2019 р. № 117/2019 «Про Річну національну програму під егідою Комісії Україна – НАТО на 2019 рік // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117/2019#Text РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Р


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь