Успенівська сільська рада
Одеська область, Б-Дністровський район

Питання гендерної рівності

Дата: 26.01.2024 12:53
Кількість переглядів: 37

Фото без опису

Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків складається з Конституції України, Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та інших, в тому числі міжнародних, нормативно-правових актів.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» прийнято з метою досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 6 Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дискримінація за ознакою статі забороняється.

Так, дискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Основою забезпечення гендерної рівності та сталого розвитку суспільства є поєднання політики гендерного інтегрування в усіх сферах життя і за всіма напрямами суспільного розвитку та поліпшення становища жінок у тих сферах, де існує нерівність (зокрема – забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків, наданих їм Конституцією України; розширення економічних можливостей для жінок у сферах зайнятості, розвитку підприємницького потенціалу; усунення негативних гендерних стереотипів; урахування особливих потреб усіх категорій жінок і чоловіків незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак).

Упровадження гендерного аналізу в процеси формування державної політики пов’язане, зокрема, з потребою подолання підходу, за якого гендерна рівність розглядається як однакове ставлення до всіх громадян незалежно від соціальних чи інших обставин.

Рівність означає забезпечення однакових можливостей доступу до державних гарантій для всіх громадян незалежно від статі, віку, інвалідності, місця проживання, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, мовних, належності до маломобільних груп або інших ознак.

Ефективність реалізації державної політики залежить від якнайповнішого урахування особливих та відмінних фізичних, соціальних, економічних характеристик і життєвого досвіду різних соціально-демографічних груп жінок і чоловіків.

В Україні державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:

  • утвердження ґендерної рівності;
  • недопущення дискримінації за ознакою статі;
  • застосування позитивних дій;
  • запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;
  • забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
  • забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
  • підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства;
  • виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
  • захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
  • Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:
  • Верховна Рада України;
  • Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
  • Кабінет Міністрів України;
  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • громадські об’єднання.

Незважаючи на "повістку дня", потрібно мати розум, щоб приймати відповідні рішення та ставлення до гендерів (в деяких країнах поняття гендеру не стосується лише статі). Наразі наука не може відповісти на питання: чому в природі є чоловіче та жіноче начало, і як вони виникли? Потрібно завжди усвідомлювати, що, якщо чоловік народився чоловіком, то він ніколи не стане жінкою, і навпаки. Гармонія та щастя людини можливе тільки в реалізації своєї природи (жіночої - для жінки, чоловічої - для чоловіка), і неможливе при виконанні чужих ролей. І саме в цьому аспекті потрібно сприймати всі гендерні питання. Головне усвідомлювати, що гендерна сегрегація - це результат, який вже існує, і це результат появився в результаті роботи самої природи, який поділив людей на чоловіка та жінку. Чоловіки не можуть родити дитину - це можуть зробити лише жінки. Середня (найсильніша) жінка не зрівняється з середнім (найсильнішим) чоловіком по фізичній силі, а тому потрібно розуміти, що жінкам в вугільних шахтах не місце, як і робота вантажника. Крім того, наше законодавство також проводить гендерну сегрегацію, в результаті якої чоловіки мають обов'язки перед Батьківщиною, проходять строкову службу в ЗСУ, при цьому жінки звільненні від цієї служби. В результаті збройної агресії росії, чоловікам заборонили залишати територію України, на відміну від жінок (правда не маючи юридичної основи, оскільки відповідно до ст. 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну, і випадки, які обмежують право, що зазначене в ст.1 на виїзд з України, зазначені в ст.6 Закону 3857-XII, і постави КМУ, які через ст. 3 здійснюють порядок в'їзду/виїзду,  ніяк не можуть Порядком/Правилами анулювати право прописане в ст. 1 Закону 3857-XII, де чітко зазначено, що це право може бути порушено лише у випадках передбачених Законом 3857-XII, тобто повинно бути зазначено в ст. 6 Закону 3857-XII, а не в підзаконних НПА). І саме цьму потрібно прийти до гендерної рівності та уникати дискримінації, особливо, коли йде порушення фундаментальних прав людини.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь